Історія справи

Постанова ВГСУ від 26.10.2016 року у справі №5017/2711/2012
Постанова ВГСУ від 08.04.2015 року у справі №5017/2711/2012
Ухвала КГС ВП від 13.03.2018 року у справі №5017/2711/2012
Постанова ВГСУ від 27.04.2016 року у справі №5017/2711/2012
Постанова ВГСУ від 23.03.2017 року у справі №5017/2711/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 5017/2711/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Акулової Н.В., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Фермерського господарства "Кулевча"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2016у справі№ 5017/2711/2012 Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"доФермерського господарства "Кулевча"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова компанія"простягнення коштівза участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.10.2013) до Фермерського господарства "Кулевча" про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 010/3-2/437 від 02.11.2010, № 010/3-2/155 від 14.05.2010 у загальній сумі 3576498,48 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.11.2015 у справі № 5017/2711/2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Д'яченко Т.Г., судді Желєзна С.П., Зайцев Ю.О.) зупинено провадження у справі № 5017/2711/2012 до розгляду пов'язаної з нею справи № 513/915/15-ц, яка розглядається Саратським районним судом Одеської області.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2016 у цій справі (колегія суддів у складі: головуючого судді Петрова М.С., суддів Разюк Г.П., Головея В.М.) ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.11.2015 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду Одеської області.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Фермерське господарство "Кулевча" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2016, ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.11.2015 у цій справі залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Скаржник вказує на те, що розгляд позовних вимог про визнання недійсними кредитних договорів у справі № 513/915/15-ц матиме безпосередній вплив на питання наявності або відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог у справі № 517/2711/2012, що є підставою для зупинення провадження у справі і не було враховано судом апеляційної інстанції.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у справі № 517/2711/2012 є вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення з Фермерського господарства "Кулевча" заборгованості за кредитними договорами № 010/3-2/437 від 02.11.2010 та № 010/3-2/155 від 14.05.2010.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що питання дійсності кредитних договорів № 010/3-2/437 від 02.11.2010 та № 010/3-2/155 від 14.05.2010 є предметом спору у справі № 513/915/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Саратського відділення Одеської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсними кредитних договорів № 010/3-2/437 від 02.11.2010, № 010/3-2/155 від 14.05.2010.

Зупиняючи провадження у справі № 517/2711/2012, суд першої інстанції виходив з того, що висновки Саратського районного суду Одеської області щодо дійсності кредитних договорів № 010/3-2/437 від 02.11.2010 та № 010/3-2/155 від 14.05.2010, зроблені в межах провадження у справі № 513/915/15-ц, будуть мати преюдиціальне значення для вирішення питання наявності чи відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", заявлених в межах провадження у даній справі, і у господарського суду відсутня можливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи № 513/915/15-ц.

Як передбачено ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

За змістом вищезазначеної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у іншій справі.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

З огляду на викладене та приписи ст. 86 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту ухвали господарського суду, ухвала суду про зупинення провадження повинна містити обґрунтування наявності обставин, що відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу зумовлюють зупинення провадження у справі.

В той же час, зазначивши лише про те, що провадження у справі № 513/915/15-ц впливатиме на оцінку доказів у справі № 5017/2711/2012, суд першої інстанції у мотивувальній частині ухвали не навів як обґрунтування висновків про пов'язаність справ, так і мотивів, з яких він дійшов висновку про неможливість розгляду даної справи до вирішення спору у справі № 513/915/15-ц.

Так, судом першої інстанції не визначено, з'ясування яких саме обставин у ході розгляду справи № 513/915/15-ц унеможливлює розгляд заявлених позовних вимог у даній справі, не зазначено, які саме обставини не можуть встановлені господарським судом самостійно при вирішенні даної справи та яким чином встановлені в іншій справі обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи із предмету, підстав позову та з урахуванням презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про стягнення заборгованості за договором, суди мають встановити і відповідні обставини його укладення, як то: підписання сторонами та скріплення їх печатками, досягнення згоди з усіх істотних умов договору, тобто встановити, чи є такий договір укладеним та чинним на час розгляду спору тощо, використовуючи за необхідності і права, передбачені ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до даної статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як передбачено п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі на підставі частини першої статті 79 ГПК, господарським судам слід виходити з того, що порушення провадження у справі, предметом спору в якій є визнання недійсним кредитного договору, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є повернення кредиту та сплата відсотків за ним.

З огляду на наведене, розгляд Саратським районним судом Одеської області справи № 513/915/15-ц не може бути перешкодою для встановлення і з'ясування відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України істотних обставин у справі № 5017/2711/2012, в якій предметом спору є стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Виходячи з того, що суд першої інстанції всупереч положенням ст. 79 Господарського процесуального кодексу України не встановив обставин, які б унеможливлювали розгляд даної справи до вирішення спору у справі № 513/915/15-ц, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, про те, що провадження у справі зупинено за відсутності необхідних умов, у зв'язку із чим правомірно скасував ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.11.2015.

Колегія суддів також зауважує, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку справи, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Як вбачається з матеріалів даної справи, спір по суті заявлених вимог судом першої інстанції не вирішений, загальна тривалість розгляду справи становить понад 42 місяці з вересня 2012 року, дії відповідача свідчать про намагання використати свої процесуальні права для створення перешкод для руху справи шляхом ініціювання спорів про визнання недійсними кредитних договорів з різних підстав та пов'язаного із цим зупинення провадження у справі, що призводить до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків апеляційного господарського суду, викладених в оскаржуваній постанові, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111,11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Кулевча" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2016 у справі № 5017/2711/2012 Господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Н. Акулова

Т. Козир